перегук

ПЕРЕ́ГУК, у, ч. Дія за знач. перегу́куватися і перегукну́тися і звуки, утворювані цією дією.

Згук та перегук неначе розворушив сонне лісове царство (Н.-Лев., IV, 1956, 80);

Розповідає, як із лука Убив турецького царя. Довкіл веселі перегуки Вславляють Байду (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 84);

Але ніщо — ні гордих маршів звуки, Ні велемовних тостів перегуки — Не скаже так про наших днів діла, Як прості й чесні роботящі руки (Бичко, Простота, 1963, 61);

Знадвору долинали тихі перегуки сирен (Грим., Незакінч. роман, 1962, 134);

З-за дверей кімнат ледве чутно перегук телефонів (Кир., Вибр., 1960, 276).

Значення в інших словниках

1. перегук — пере́гу́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. перегук — див. луна; переклик  Словник синонімів Вусика
3. перегук — -у, ч. Дія за знач. перегукуватися і перегукнутися і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. перегук — ПЕРЕ́ГУК, у, ч. Дія за знач. перегу́куватися і перегукну́тися і звуки, утворювані цією дією. Згук та перегук неначе розворушив сонне лісове царство (І. Нечуй-Левицький); Розповідає, як із лука Убив турецького царя.  Словник української мови у 20 томах
5. перегук — ПЕРЕ́КЛИК (чергування вигуків, окликів, криків тварин, голосних звуків), ПЕРЕГУ́К, ПЕРЕГУ́КУВАННЯ, ПЕРЕКЛИКА́ННЯ, ПЕРЕГО́МІН поет. М'яко віддавалися в широкому степу переклики тривожних голосів і свищиків (Я.  Словник синонімів української мови