передоручення —
передору́чення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
передоручення —
[пеиреидоуручеин':а] -н':а, р. мн. -еин'
Орфоепічний словник української мови
передоручення —
-я, с. Дія за знач. передоручити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
передоручення —
ПЕРЕДОРУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. передоручи́ти. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою статті 356 ЦК України (з мови документів).
Словник української мови у 20 томах