передоручення

передору́чення

[пе^ире^идо^уруче^ин':а]

-н':а, р. мн. -е^ин'

Значення в інших словниках

1. передоручення — передору́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. передоручення — -я, с. Дія за знач. передоручити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. передоручення — ПЕРЕДОРУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. передоручи́ти. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою статті 356 ЦК України (з мови документів).  Словник української мови у 20 томах
4. передоручення — ПЕРЕДОРУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. передоручи́ти.  Словник української мови в 11 томах