перепечений
ПЕРЕПЕ́ЧЕНИЙ, а. е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перепекти́.
Він поправив свій, сонцем перепечений картуз (Стельмах, Правда.., 1961, 470).
2. у знач. прикм. Який довго пікся, смажився.
Положив [Пищимуха] його [стегно качки] на тарілку і почав ложкою картоплі набирати та зверху смачним перепеченим жиром з-під качки заливати (Мирний, IV, 1955, 364);
// перев. із сл. губи, уста. Який засмаг, пошерх і т. ін.
— То, може, тобі водички? — повторює Мар’ян. — Як хочеш, Мар’яне, — куточками перепечених уст жалісно усміхається йому Фросина (Стельмах, І, 1962, 164).
Словник української мови (СУМ-11)