перепечений
ПЕРЕПЕ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до перепекти́.
Він поправив свій, сонцем перепечений картуз (М. Стельмах).
2. у знач. прикм. Який довго пікся, смажився.
Положив [Пищимуха] його [стегно качки] на тарілку і почав ложкою картоплі набирати та зверху смачним перепеченим жиром з-під качки заливати (Панас Мирний);
// перев. зі сл. уби, уста. Який засмаг, пошерх і т. ін.
– То, може, тобі водички? – повторює Мар'ян. – Як хочеш, Мар'яне, – куточками перепечених уст жалісно усміхається йому Фросина (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)