переписка
ПЕРЕПИ́СКА, и, ж.
1. Дія за знач. перепи́сувати, переписа́ти 1.
— Часом беру додому на вечори.. переписку й маю сякий-такий додаток до скарбової плати (Н.-Лев., IV, 1956, 328);
Ви сами [самі] гаразд знаєте, яке нудне діло та переписка, та ще коли її робити самому авторові (Мирний, V, 1955, 358).
2. рідко. Те саме, що листува́ння.
Поки.. переписка в урядовій формі дійшла до назначених місць, наші ріпники всі вже були в Бориславі (Фр., V, 1951, 414);
Ви вже хоч ради празника простіть мене за те, що я була не дуже-то акуратна в переписці з Вами (Л. Укр., V, 1956, 156);
Після того, як повернувся з відпустки, перекинулися вони з Клавою кількома листами, а там і переписка чомусь завмерла (Собко, Нам спокій.., 1959, 12).
Словник української мови (СУМ-11)