перепій

ПЕРЕПІ́Й, по́ю, ч.

1. розм. Дія і стан за знач. перепи́ти 1.

— А бодай вас, пане сотнику! — так загарчав на нього пан Ригорович.. — Се вона [відьма] мені зробила, що я після перепою химери погнав (Кв.-Осн., II, 1956, 187);

Притулок йому дала в своїй хаті Зуйка — жебрачка й п’яниця, яку він вважав, як і себе в хвилини перепою, пропащою людиною (Шиян, Баланда, 1957, 85).

З (од) перепо́ю — від надмірно випитих алкогольних напоїв, від сильного сп’яніння.

Уляну на смерть забила глина, за котрою вона ходила перед великоднем, а Харитон розпився й з перепою вмер в рік по Уляні (Коцюб., І, 1955, 449);

Не обійшлося б тут без бою, Коли б пан Феб од перепою Заранше в воду не заліз (Котл., І, 1952, 280).

2. діал. Обряд випивання за здоров’я (молодих, новонародженого, породіллі і т. ін.).

Щось зашептали [гості] на краю стола, підморгнула Марія дочці. Анничка втерла очі, засоромилася, але встала, щоб приступити до нового весільного обряду — перепою (Ірчан, II, 1958, 310);

— Кажу, як буде весілля, то дивися, Марійко… Ох!.. Щоб з вінком… Щоб до церкви, а не до костьолу… Щоб з виводом, з перепоєм… Як на Укра... — і закашлялася, зайшлася [мати] … (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 31);

// Подарунок, врученням якого супроводжується такий обряд.

— За твоє, Марійко, здоров’я, за дітей! — перехиляє чарку Свирид Яковлевич, кидається до кишені, щоб кинути для породіллі перепій, але там нема грошей (Стельмах, II, 1962, 249).

Значення в інших словниках

1. перепій — перепі́й іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. перепій — -пою, ч. 1》 розм. Дія і стан за знач. перепити 1). З (од) перепою — від надмірно випитих алкогольних напоїв, від сильного сп'яніння. 2》 зах. Обряд випивання за здоров'я (молодих, новонародженого, породіллі і т. ін.). || Подарунок, врученням якого супроводжується такий обряд.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перепій — Перепі́й, -по́ю, -по́єві, -по́єм; -по́ї, -по́їв, -по́ям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. перепій — ПЕРЕПІ́Й, по́ю, ч. 1. розм. Дія і стан за знач. перепи́ти 1. – А бодай вас, пане сотнику! – так загарчав на нього пан Ригорович.. – Се вона [відьма] мені зробила, що я після перепою химери погнав (Г.  Словник української мови у 20 томах
5. перепій — СП'ЯНІ́ННЯ (стан після п'янких, алкогольних напоїв), ПЕРЕПІ́Й, ПЕРЕПИТТЯ́, ХМІЛЬ, ПОХМІ́ЛЛЯ (погане самопочуття після пияцтва). Втома і легке сп'яніння все дужче налягали на нього, і часом він дрімав, опустивши повіддя (Григорій Тютюнник)...  Словник синонімів української мови
6. перепій — Перепій, -по́ю м. 1) На свадьбѣ: обрядовое выпиваніе за здоровье молодыхъ, сопровождаемое подарками. Чуб. IV. 677. 2) Тотъ, кто участвуетъ въ перепої. Братіку-перепою, перепий щастя — долю! — Що маю, — перепиваю, щастя-долі не вгадаю. Грин. III. 513. см.  Словник української мови Грінченка