перерваний

ПЕРЕ́РВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до перерва́ти.

— Так от я й вийшла за нього, — почала перервану кінцем вечері розмову Ольга Семенівна (Хотк., І, 1966, 63);

Сон Темара був перерваний якимось ударом у човен (Трубл., Хатина.., 1934, 31);

Телефонний зв’язок з районом.. перерваний (Тют., Вир, 1964, 387);

// пере́рвано, безос. присудк. сл.

Розмову було без жалю перервано (Ю. Янов., І, 1958, 187);

Зв’язок перервано.

2. у знач. прикм. Розірваний, розтятий і т. ін.

Останнім приплив із своїми краянами Федір Андріяка, відчайдушний шибайголова з перерваною губою (Гончар, Таврія, 1952, 17);

Дід пригадав, знайшов перервану нитку [розмови] і знову почав мережити поволі епопею геройську (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 384).

Значення в інших словниках

1. перерваний — пере́рваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. перерваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до перервати. || перервано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Розірваний, розтятий і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перерваний — Пере́рваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. перерваний — ПЕРЕ́РВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до перерва́ти. – Так от я й вийшла за нього, – почала перервану кінцем вечері розмову Ольга Семенівна (Г. Хоткевич); Сон Темара був перерваний якимось ударом у човен (М. Трублаїні); Телефонний зв'язок з районом ..  Словник української мови у 20 томах