перерва
ПЕРЕ́РВА, и, ж.
1. Тимчасове припинення якоїсь дії, роботи, зупинка у плині, розвитку чого-небудь.
Я давно писав йому заказного [рекомендованого] листа, оже [отже] й досі не одібрав ніякої оповістки, чи через перерву в зносинах, чи з іншої якої причини — невідомо (Мирний, V, 1955, 433);
Я твердо вирішив свою перерву в навчанні провести серед тайгових нетрів (Донч., II, 1956, 15);
// Тимчасовий перепочинок від чого-небудь.
О. Мойсей добре поминав свої молодощі, бо дудлив без перерви з свого здорового стакана, вже не дожидаючись частування (Н.-Лев., І, 1956, 127);
Ми довго гнаними були.. і наші діти працювали На ката ситого… Всі дні, Всі довгі ночі, без перерви, Ми віддавали кров і нерви Неробам (Сос., І, 1957, 465).
2. Проміжок часу, на який припиняється дія, робота, зупиняється плин, розвиток чого-небудь.
Тепер ми сквитувалися, бо пишу до Вас по довгій перерві (Коцюб., III, 1956, 277);
У перервах між танцями оркестр.. грав уривки з опер, симфоній (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 254);
// Проміжок часу, спеціально відведений для перепочинку від роботи, засідання, занять і т. ін.
Коли Мирослава Супрун вернулась у міську думу, перерва ще не закінчилась. В коридорі, як і тоді, перед початком засідання, товпився народ (Головко, II, 1957, 540);
Під час великої перерви брат прибіг додому снідати і.. сповістив, що у них двоє гімназистів втекли до Америки (Смолич, II, 1958, 56);
Обідня перерва.
Лі́тня пере́рва: Пере́рва на лі́то — літні канікули школярів і студентів.
Наближалася літня перерва (Сенч., Опов., 1959, 26).
3. Роз’єднання чого-небудь на частини; розрив.
Щоночі приходили відомості про великі заметі, про спізнення залізниць, про перерви на телеграфічних дротах (Фр., IV, 1950, 45);
// Проміжок простору, пропуск у чому-небудь суцільному (у масиві, у лінії, у ряді предметів, розташованих один за одним, і т. ін.).
Ліс оперізував долину, вибирався на узгір’я і так, з невеличкими перервами, тягся десь аж до Чуднова (Ле, Наливайко, 1957, 56).
Словник української мови (СУМ-11)