перерва
ПЕРЕ́РВА, и, ж.
1. Тимчасове припинення якоїсь дії, роботи, зупинка у плині, розвитку чого-небудь.
Я давно писав йому заказного [рекомендованого] листа, оже [отже] й досі не одібрав ніякої оповістки, чи через перерву в зносинах, чи з іншої якої причини – невідомо (Панас Мирний);
Я твердо вирішив свою перерву в навчанні провести серед тайгових нетрів (О. Донченко);
// Тимчасовий перепочинок від чого-небудь.
О. Мойсей добре поминав свої молодощі, бо дудлив без перерви з свого здорового стакана, вже не дожидаючись частування (І. Нечуй-Левицький).
2. Проміжок часу, на який припиняється дія, робота, зупиняється плин, розвиток чого-небудь.
Тепер ми сквитувалися, бо пишу до Вас по довгій перерві (М. Коцюбинський);
У перервах між танцями оркестр .. грав уривки з опер, симфоній (О. Іваненко);
// Проміжок часу, спеціально відведений для перепочинку від роботи, засідання, занять і т. ін.
Коли Мирослава Супрун вернулась у міську думу, перерва ще не закінчилась. В коридорі, як і тоді, перед початком засідання, товпився народ (А. Головко);
Під час великої перерви брат прибіг додому снідати і .. сповістив, що у них двоє гімназистів втекли до Америки (Ю. Смолич);
Обідня перерва.
3. Роз'єднання чого-небудь на частини; розрив.
Щоночі приходили відомості про великі заметі, про спізнення залізниць, про перерви на телеграфічних дротах (І. Франко);
// Проміжок простору, пропуск у чому-небудь суцільному (у масиві, у лінії, у ряді предметів, розташованих один за одним, і т. ін.).
Ліс оперізував долину, вибирався на узгір'я і так, з невеличкими перервами, тягся десь аж до Чуднова (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)