переучувати

ПЕРЕУ́ЧУВАТИ, ую, уєш і ПЕРЕВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш і ПЕРЕВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех.

1. Учити кого-небудь заново, по-іншому.

А потім, помовчавши, додав [батько]: — щось багато ми його учили, коли б ще не прийшлося переучувати! (Мирний, IV, 1955, 39);

— Викопав Каргата десь Наринський, а переучувати його доведеться мені. — Валентин, Модестович зітхнув (Шовк., Інженери, 1956, 14);

— Я з мужика вийшов.. Для нього душу свою готовий вивернути, і ти мене не перевчай (Тют., Вир, 1964, 105);

Що мати навчить, то й батько не перевчить (Укр.. присл.., 1955, 126);

[Єфросина:] Ой господи, яка кумпанія!.. [Горпина:] Вже яка є кумпанія, така й буде. Ви вже нас не перевчите (Н.-Лев., II, 1956, 480).

2. Учити що-небудь ще раз, повторно.

3. Учити кого-, що-небудь більше, ніж слід.

4. Учити всіх або багатьох.

— Та що вже будемо робить — Самому всіх не перевчить! (Гл., Вибр., 1951, 35);

[Данило та Ярило (перестали битись):] Ой господи! Скільки ж то вона [вчителька] дітей перевчила: може, сотні зо дві!.. (Григ., Вибр., 1959, 470).

5. розм. Вивчати все або багато чого-небудь.

— Так не можна: одній душі перевчити всю науку. Треба всім потрошки — бо то хліб, — повчала [бабка] (Кач., II, 1958, 32).

Значення в інших словниках

1. переучувати — переу́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. переучувати — див. переробляти  Словник синонімів Вусика
3. переучувати — -ую, -уєш і перевчати, -аю, -аєш, недок., переучити, -учу, -учиш і перевчити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Учити кого-небудь заново, по-іншому. 2》 Учити що-небудь іще раз, повторно. 3》 Учити кого-, що-небудь більше, ніж слід. 4》 Учити всіх чи багатьох. 5》 розм. Вивчати все чи багато чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. переучувати — ПЕРЕУ́ЧУВАТИ, ую, уєш і ПЕРЕВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш і ПЕРЕВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого. 1. Учити кого-небудь заново, по-іншому.  Словник української мови у 20 томах