перехрещений
ПЕРЕХРЕ́ЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перехрести́ти.
Море синіло в його очах, перехрещене пунктирами морських шляхів (Кучер, Чорноморці, 1956, 151);
Краса та.. дратувала й тривожила бентежними пахощами розмерзаючої землі, глибокою синявою перехрещеного колючим дротом неба (Коз., Гарячі руки, 1960, 35);
Він.. обсмикнув свою шкуратянку, підперезану і перехрещену через плечі кулеметними стрічками (Смолич, V, 1959, 651);
— Все готово, прошу ясновельможного пана, — відрапортував, випрямившись, панський камердинер Стефан, перехрещений в Теофана (Фр., II, 1950, 367);
Довелось Ярині, зразу ж перехрещеній на Кармелу, чимало попожити і в католицьких монастирях (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 136).
2. у знач. прикм. Розміщений навхрест.
На довгому дощатому столі з перехрещеними ніжками вишикувались у ряд пробірки (Збан., Переджнив’я, 1960, 8);
Десь поблизу від ритмічного погойдування вітру скрипіли перехрещені берези (Ле, Клен. лист, 1960, 34).
Словник української мови (СУМ-11)