перечіплювати

ПЕРЕЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і діал. ПЕРЕЧІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЧЕПИ́ТИ, чеплю́, че́пиш; мн. перече́плять; док.

1. перех. Чіпляти що-небудь на інше місце.

— Там у стіні, на якій він [годинник] висів, — двері. Грюкають ними, струшують механізм, а він не новий. Перечепити треба (Мушк., Серце.., 1962, 279);

// Чіпляючи, переміщати через що-небудь, надавати іншого положення.

За ним дрібоче, перечепивши через плече в’язанку бичків, Коська (Збан., Мор. чайка, 1959, 52).

2. перех. і без додатка, розм. Заважати кому-небудь рухатися, створюючи на його шляху перешкоди.

Кидають [діти] на його мерзлим кізяком, перечіплюють, у сніг валяють (Вас., І, 1959, 104);

Хлопцям здалося, що це Адольф. Тому, коли він пробігав повз Волю, цей перечепив його татовою палицею (Ю. Янов., II, 1954, 46);

*Образно. Давні товариші його відцуралися; ..дехто високо пішов угору, у генерали виліз; а йому доля підставила ногу — перечепила (Мирний, І, 1954, 148);

// Зупиняти кого-небудь під час зустрічі.

От і пішов [голова], а за ним і судящі.. Тут і перечепив його писар (Кв.-Осн., II, 1956, 262);

// Перебивати чию-небудь розповідь, мову і т. ін.

[Дар’я Іванівна:] Що він казав про мене? [Дзюба:] Коли будете перечіплювати, я перестану розказувати (Коч., І, 1956, 95).

3. перех. Зчіплювати ще раз, повторно або заново, по-іншому.

Перечіплювати вагони.

Значення в інших словниках

1. перечіплювати — перечі́плювати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. перечіплювати — -юю, -юєш і діал. перечіпати, -аю, -аєш, недок., перечепити, -чеплю, -чепиш; мн. перечеплять; док. 1》 перех.Чіпляти що-небудь на інше місце. || Чіпляючи, переміщати через що-небудь, надавати іншого положення. 2》 перех. і без додатка, розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перечіплювати — Перечі́плювати, -чі́плюю, -чі́плюєш; перечепи́ти, -чеплю́, -че́пиш, -че́плять; перече́плений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. перечіплювати — ПЕРЕЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і діал. ПЕРЕЧІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЧЕПИ́ТИ, чеплю́, че́пиш; мн. перече́плять; док. 1. що. Чіпляти що-небудь на інше місце. – Там у стіні, на якій він [годинник] висів, – двері.  Словник української мови у 20 томах
5. перечіплювати — ПЕРЕБИВА́ТИ (заважати говорити), ПЕРЕРИВА́ТИ, ПЕРЕПИНЯТИ, ПЕРЕЧІ́ПЛЮВАТИ розм., ПЕРЕЧІПА́ТИ розм., ПЕРЕБАРАНЧА́ТИ розм.; ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ розм., ПЕРЕЙМА́ТИ розм. (вступаючи в розмову). — Док.  Словник синонімів української мови
6. перечіплювати — Перечіплювати, -люю, -єш сов. в. перечепити, -плю, -пиш, гл. 1) Зацѣплять, зацѣпить, помѣшавъ идти, двигаться. Він мене перечепив, а я і впав. 2) Мѣшать, помѣшать. Я був би поїхав, та щось перечепило, забув що. Черк. у.  Словник української мови Грінченка