перечіплювати
ПЕРЕЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і діал. ПЕРЕЧІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЧЕПИ́ТИ, чеплю́, че́пиш; мн. перече́плять; док.
1. що. Чіпляти що-небудь на інше місце.
– Там у стіні, на якій він [годинник] висів, – двері. Грюкають ними, струшують механізм, а він не новий. Перечепити треба (Ю. Мушкетик);
// Чіпляючи, переміщати через що-небудь, надавати іншого положення.
За ним дрібоче, перечепивши через плече в'язанку бичків, Коська (Ю. Збанацький).
2. що і без прям. дод., розм. Заважати кому-небудь рухатися, створюючи на його шляху перешкоди.
Кидають [діти] на його мерзлим кізяком, перечіплюють, у сніг валяють (С. Васильченко);
Хлопцям здалося, що це Адольф. Тому, коли він пробігав повз Волю, цей перечепив його татовою палицею (Ю. Яновський);
* Образно. Давні товариші його відцуралися; .. дехто високо пішов угору, у генерали виліз; а йому доля підставила ногу – перечепила (Панас Мирний);
// Зупиняти кого-небудь під час зустрічі.
От і пішов [голова], а за ним і судящі .. Тут і перечепив його писар (Г. Квітка-Основ'яненко);
// Перебивати чию-небудь розповідь, мову і т. ін.
[Дар'я Іванівна:] Що він казав про мене? [Дзюба:] Коли будете перечіплювати, я перестану розказувати (І. Кочерга).
3. що. Зчіплювати ще раз, повторно або заново, по-іншому.
Перечіплювати вагони.
Словник української мови (СУМ-20)