перечіплюватися
ПЕРЕЧІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і діал. ПЕРЕЧІПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПЕРЕЧЕПИ́ТИСЯ, чеплю́ся, че́пишся; мн. перече́пляться; док.
1. розм. Втрачати рівновагу, чіпляючись за що-небудь ногою.
Бігли [угорці] мовчки, випереджаючи один одного, перечіплюючись, падаючи (О. Гончар);
Узяв [Ярослав] подушку з ліжка і поволік ноги, перечіплюючись об килим, у вітальню (В. Дрозд);
Антон, перечіпаючись постолами через каміння, кинувся до лісозаводу (С. Чорнобривець);
Коли пробігала мимо його Галя, Павлушка .. висунув назустріч їй ногу. Галя перечепилася й з розгону впала лицем на сухий горбочок (С. Васильченко);
* У порівн. Харкевич повільно йшов вулицею і зовсім не збирався тут зупинятись, але раптом з-за будинку почувся жіночий голос, і ноги зупинилися самі собою, наче перечепилися за щось (С. Голованівський).
2. перен., розм. Зупинятися, переривати яку-небудь дію, зустрівши перешкоду.
– Я ж не познайомив. От який став. Прошу, мій... – він перечепився об це слово і додав, – мій співпрацівник по цеху Василь Подак (А. Хижняк).
3. тільки недок. Пас. до перечі́плювати, перечіпа́ти 1, 3.
Порядок стягнення плати при проїзді у вагоні безпересадкового сполучення, який на шляху прямування перечіплюється до поїздів різної швидкості, встановлюється спеціальними тарифами (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)