персонально

ПЕРСОНА́ЛЬНО. Присл. до персона́льний.

Дуже може бути, що я таки персонально з’явлюся у Львові (Л. Укр., V, 1956, 373);

Глянувши на відставника збоку, можна подумати, що він сам персонально одержав цю [доччину] медаль, — так гордовито, упевнено тримається його сива голова на високій витягнутій шиї (Гончар, Тронка, 1963, 136).

Значення в інших словниках

1. персонально — персона́льно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. персонально — Присл. до персональний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. персонально — ПЕРСОНА́ЛЬНО. Присл. до персона́льний. Дуже може бути, що я таки персонально з'явлюся у Львові (Леся Українка); Глянувши на відставника збоку, можна подумати, що він сам персонально одержав цю [доччину] медаль, – так гордовито...  Словник української мови у 20 томах