персонально
ПЕРСОНА́ЛЬНО. Присл. до персона́льний.
Дуже може бути, що я таки персонально з’явлюся у Львові (Л. Укр., V, 1956, 373);
Глянувши на відставника збоку, можна подумати, що він сам персонально одержав цю [доччину] медаль, — так гордовито, упевнено тримається його сива голова на високій витягнутій шиї (Гончар, Тронка, 1963, 136).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- персонально — персона́льно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- персонально — Присл. до персональний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- персонально — ПЕРСОНА́ЛЬНО. Присл. до персона́льний. Дуже може бути, що я таки персонально з'явлюся у Львові (Леся Українка); Глянувши на відставника збоку, можна подумати, що він сам персонально одержав цю [доччину] медаль, – так гордовито... Словник української мови у 20 томах