персть
ПЕРСТЬ, і, ж., заст., уроч. Земля.
Віл гребе і сам на себе персть мече (Номис, 1864, № 9742);
Шапками та приполами персть носили, Високу могилу висипали, Славу козацькую учинили (Укр.. думи.., 1955, 29);
Тепер війна довжезні має руки, Сліди цих рук на Дуврі знати теж — Згоріла персть, пробиті віадуки, Зубці руїни, кіптява пожеж (Бажан, Роки, 1957, 180).
Словник української мови (СУМ-11)