персть
ПЕРСТЬ, і, ж., заст., уроч.
Земля.
Віл гребе і сам на себе персть мече (Номис);
Шапками та приполами персть носили, Високу могилу висипали, Славу козацькую учинили (з думи);
Тепер війна довжезні має руки, Сліди цих рук на Дуврі знати теж – Згоріла персть, пробиті віадуки, Зубці руїни, кіптява пожеж (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)