персть
ПЕРСТЬ, і, ж., заст., уроч.
Земля.
Віл гребе і сам на себе персть мече (Номис);
Шапками та приполами персть носили, Високу могилу висипали, Славу козацькую учинили (з думи);
Тепер війна довжезні має руки, Сліди цих рук на Дуврі знати теж – Згоріла персть, пробиті віадуки, Зубці руїни, кіптява пожеж (М. Бажан).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- персть — персть іменник жіночого роду земля арх., уроч. Орфографічний словник української мови
- персть — -і, ж., заст., уроч. Земля. Великий тлумачний словник сучасної мови
- персть — персть, пьрсть, перъсть пил, порох; тіло, прах; земля, країна Словник застарілих та маловживаних слів
- персть — ГРУНТ (верхній шар земної кори), ЗЕМЛЯ́, ПЕРСТЬ заст., уроч. Родючий ґрунт щедро віддавав деревам життєдайні соки (О. Десняк); Недовго вже мені зосталося топтати цю землю (Є. Гуцало); Шаблями суходіл копали, А шапками та приполами персть носили Да високу могилу висипали (з думи). Словник синонімів української мови
- персть — ПЕРСТЬ, і, ж., заст., уроч. Земля. Віл гребе і сам на себе персть мече (Номис, 1864, № 9742); Шапками та приполами персть носили, Високу могилу висипали, Славу козацькую учинили (Укр.. думи.. Словник української мови в 11 томах
- персть — Персть, -ти ж. Земля. Віл гребе і сам на себе персть мече. Ном. № 9742. Тогді козаки шаблями суходіл копали, шапками, приполами персть виймали, Хведора безрідного ховали. АД. І. 249. Словник української мови Грінченка