перстень
ПЕ́РСТЕНЬ, пе́рсня і рідко пе́рстеня, ч.
1. Кільце з дорогого металу (золота, срібла і т. ін.), часто оздоблене каменем, що його носять на пальці як прикрасу; каблучка, обручка.
Не треба мені ні золота, ні перстенів, ні намиста (Г. Квітка-Основ'яненко);
На товстих куцих пальцях блищали важкі золоті персні з дорогими блискучими камінцями (І. Нечуй-Левицький);
Вона висунула шухляду, взяла маленьку коробочку і дістала з неї перстень (С. Журахович);
// Шлюбна обручка.
Оженився б на тобі, так на руці перстень (Номис);
* У порівн. Цей смуток ваш і сльози ці – Як чайки дві на океані, Як перстень шлюбний на руці (О. Олесь).
2. перен., діал. Коло, кільце.
Він .. дивується, відки береться та мазь, що розливається по воді широкими перстенями і грає всіма барвами веселки (І. Франко);
Люди темним перснем скупчились навколо нього [Горицвіта] і Сафрона, який шанобливо підніс до самих вусів газету (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)