перцювати

ПЕРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм.

1. неперех., заст. Дуже енергійно робити що-небудь.

А він по тій ріллі з конякою перцює, біга (Сл. Гр.);

// Наполягати, вимагати.

— А ходімо лиш, жінко,.. одкопаємо гроб та подивимось у ту подушечку, що в ній є, бо вже ж недаремно батько так перцювали, щоб її покласти їм у голови (Укр.. казки, легенди.., 1957, 314).

2. перех. і без додатка, перен. Те саме, що ла́яти.

— Наш Козак сказав таке слівце, що його ми тут навести й не зумієм, і цей Мамаїв вислів так і пропаде для цікавих до всього нащадків, бо ж ось так умів, перцюючи, висловлюватися тільки він: рідко да їдко… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 44).

Значення в інших словниках

1. перцювати — перцюва́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. перцювати — див. сердитися  Словник синонімів Вусика
3. перцювати — -юю, -юєш, недок., розм. 1》 неперех., заст. Дуже енергійно робити що-небудь. || Наполягати, вимагати. 2》 перех. і без додатка, перен. Те саме, що лаяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. перцювати — ПЕРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм. 1. без прям. дод., заст. Дуже енергійно робити що-небудь. А він по тій ріллі з конякою перцює, біга (Сл. Б. Грінченка); // Наполягати, вимагати. – А ходімо лиш, жінко, ..  Словник української мови у 20 томах
5. перцювати — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. перцювати — Перцюва́ти, -цю́ю, -єш гл. 1) Очень энергично что либо дѣлать, чего либо требовать. А він по тій ріллі з конякою перцює, біга. Лубен. у. Вже не даремне батько так перцювали, щоб її (подушку) покласти їм у голови. Грин. II. 186. Та ну бо!...  Словник української мови Грінченка