періщити
ПЕРІ́ЩИТИ, щу, щиш, недок.
1. перех. Сильно бити, сікти, шмагати.
Бжозовський прикатав, крикнув, як несамовитий, на людей, кинувся до Миколи й почав періщить його батогом (Н.-Лев., II, 1956, 186);
Хлоп витяг із-під коліна батіг і почав періщити коней (Панч, Гомон. Україна, 1954, 414).
2. неперех. Сильно, безперервно йти (про дощ).
Дощ періщив з самого ранку і досі не переставав і не зменшувався (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 366).
Словник української мови (СУМ-11)