періщити
ПЕРІ́ЩИТИ, щу, щиш, недок.
1. кого, що. Сильно бити, сікти, шмагати.
Бжозовський прикатав, крикнув, як несамовитий, на людей, кинувся до Миколи й почав періщить його батогом (І. Нечуй-Левицький);
Хлоп витяг із-під коліна батіг і почав періщити коней (П. Панч);
* Образно. В очах стояло те лукаве личко, періщив душу сором, як батіг (Л. Костенко).
2. без прям. дод. Сильно, безперервно йти (про дощ).
Дощ періщив з самого ранку і досі не переставав і не зменшувався (В. Гжицький);
Кудла [собака] лягля біля входу .. Її не лякав .. гуркіт грому, не лякав і дощ: не раз періщив він її боки (С. Черкасенко).
Словник української мови (СУМ-20)