пестощі
ПЕ́СТОЩІ, ів, мн. Ласкаві, ніжні дотики, поцілунки і т. ін. як вияв любові, прихильності до кого-небудь.
Вона чула, що син не любить її, не терпить її пестощів (Фр., V, 1951, 291);
Гашіца несвідомо пригорнулась до Йона, цілою істотою віддаючись гарячим пестощам парубковим… (Коцюб., І, 1955, 244);
Свирид Яковлевич пригорнув доньку до себе і величезною матроською долонею погладив її коси. Від цих пестощів присмирніла Настечка, схиливши додолу голову (Стельмах, II, 1962, 107).
Словник української мови (СУМ-11)