печать
ПЕЧА́ТЬ, і, ж.
1. Те саме, що печа́тка 1, 2.
Титаренко далі своє: — Ви, — каже до сільського старости Мазуренка, — більше не староста. Сьогодні ще виберемо комітет, і ви віддасте йому печать… (Ірчан, II, 1958, 30);
Коник в мене був буланенький, возок громохкий, а в шапці віз лист з превеликою печаттю до старого отця Якова (Вовчок, VI, 1956, 235);
Все ясно. Прибито останні печаті. Останній зв’язківець у сутінках зник (Бажан, І, 1946, 146).
2. чого і з означ., перен.., книжн. Характерна ознака кого-, чого-небудь; відбиток (у 6 знач.).
Сам Бар признає, що Верлен був нікчемний чоловік і що між його віршами.. тільки дещо має на собі печать генія (Фр., XVI, 1955, 255);
Печать смутку наклала війна і на Уфу (Панч, На калин. мості, 1965, 262).
◊ Ка́їнова печа́ть — тавро зради, злочину.
Звістка про пійманого перекинчика швидко облетіла всі човни, і козаки один поперед одного лізли, щоб зазирнути на того, хто навік затаврував себе каїновою печаттю (Добр., Очак. розмир, 1965, 315);
Печа́ть мовча́ння — заборона розмовляти; додержання повної тиші.
Там, де на всьому лежить печать мовчання,.. Вість людям подають кайдани голосні (Л. Укр., І, 1951, 165).
Словник української мови (СУМ-11)