пивце
ПИВЦЕ́, я́, с. Пестл. до пи́во.
Нове Пивце шуміло і мурчало, Що, бач, під чопиком йому душненько стало (Бор., Тв., 1957, 186);
Випив лис барилко пива та й питає горобця: — Де дістав хлібця, пивця? (Стельмах, Живі огні, 1954, 63).
Словник української мови (СУМ-11)