пилюга

ПИЛЮ́ГА́, ю́ги́, ж., розм. Густий пил; велика кількість пилу (у 1 знач.).

Овечки бекали та мекали, розскакувались на всі боки й піднімали з шляху страшенну пилюгу… (Мирний, І, 1949, 243);

Мина Минович глянув у дзеркало, що в спинці дивана, витер спітнілого лоба, замашно сів у м’яке крісло, аж пилюга звихрилась (Кравч., Бувальщина, 1961, 133).

Значення в інших словниках

1. пилюга — пилю́га́ іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пилюга — КУРЯВА, пилюка, пиляка.  Словник синонімів Караванського
3. пилюга — див. пил; сміття  Словник синонімів Вусика
4. пилюга — -юги, ж., розм. Густий пил; велика кількість пилу (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пилюга — ПИЛЮ́ГА́, ю́ги́, ж., розм. Густий пил; велика кількість пилу (у 1 знач.). Овечки бекали та мекали, розскакувались на всі боки й піднімали з шляху страшенну пилюгу... (Панас Мирний); Небезпека у Чорнобилі і довкола нього була розчинена .. у пилюці на дорогах та вулицях (Ю. Щербак).  Словник української мови у 20 томах
6. пилюга — ПИЛ (дрібні частинки ґрунту, що зависають у повітрі або вкривають якусь поверхню), ПО́РОХ, ПОРОХНЯ́ВА, ПОРОХНЯ́ рідше, ПОРОХНО́ рідше, ПРАХ заст.; ПИЛЮ́ГА розм., ПИЛЮ́КА розм., ПИЛЯ́КА рідше, КО́ПІТ розм. рідше (густий); КУ́РЯВА, КУ́РИЩЕ підсил.  Словник синонімів української мови
7. пилюга — Пилюга, -ги ж. Большая пыль. Ну й пилюга на шляху — і не дихнеш! Харьк.  Словник української мови Грінченка