пилюжити

ПИЛЮЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, недок., рідко. Те саме, що пили́ти.

*Образно. Під чобітьми тріскоче сухий будяк, пилюжить пишна кульбаба — мешканець пустель (Чаб., Тече вода.., 1961, 16).

Значення в інших словниках

1. пилюжити — пилю́жити дієслово недоконаного виду здіймати пил рідко  Орфографічний словник української мови
2. пилюжити — -жу, -жиш, недок., рідко. Те саме, що пилити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пилюжити — ПИЛЮ́ЖИТИ, жу́, жи́ш, недок., що і без прям. дод., рідко. Те саме, що пили́ти. Череда сито бутіла й пилюжила давню ґрунтовку (Є. Пашковський); * Образно. Під чобітьми тріскоче сухий будяк, пилюжить пишна кульбаба – мешканець пустель (М. Чабанівський).  Словник української мови у 20 томах
4. пилюжити — II. КУРИ́ТИ (роблячи що-небудь, здіймати куряву, пил; виділяти в повітря дрібні часточки чогось); ПИЛИ́ТИ, ПОРОШИ́ТИ, ПИЛЮ́ЖИТИ розм. (піднімати пил, виділяти його з себе, із своєї поверхні). Галя вимітала долівку.  Словник синонімів української мови