пилюжити
ПИЛЮ́ЖИТИ, жу́, жи́ш, недок., що і без прям. дод., рідко.
Те саме, що пили́ти.
Череда сито бутіла й пилюжила давню ґрунтовку (Є. Пашковський);
* Образно. Під чобітьми тріскоче сухий будяк, пилюжить пишна кульбаба – мешканець пустель (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)