пир
ПИР, у, ч., заст. Бенкет, учта.
На честь мужів новгородських, на славу синів Ярополка, Олега й Володимира, що сідали на столи кожен у землі своїй, князь Святослав велів зробити пир великий (Скл., Святослав, 1959, 457);
*Образно. Сердешні діти… батька взято, Смерть несподівано прийшла… Пекельний Ірод справив свято, Пир людожерності та зла (Граб., І, 1959, 88);
// перен., поет. Битва, війна, кровопролиття.
Допировали Хоробрі русичі той пир, Сватів упоїли, А самі простяглися За землю Руськую (Шевч., II, 1963, 390).
Пир на весь мир — надзвичайно щедрий і багатолюдний бенкет.
— Пир на ввесь мир! — відказала та [наймичка]. — Кума на сьогодні запрошено. Так щоб не стидно було його прийняти… (Мирний, IV, 1955, 58).
Словник української мови (СУМ-11)