пирхання

ПИ́РХАННЯ, я, с. Дія за знач. пи́рхати.

Він купався, зайшовши по груди у річку, і, поринаючи й надовго зникаючи під водою, а то виринаючи знов з пирханням та кректанням, невдоволено кричав до тих, що були на березі (Довж., І, 1958, 396);

Сюди, в просторе приміщення барака, глухо долітають звуки важкої праці. Гудки, пирхання й гуркіт машин, скрегіт залізних конструкцій (Донч., І, 1956, 161).

Значення в інших словниках

1. пирхання — пи́рхання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. пирхання — -я, с. Дія за знач. пирхати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пирхання — ПИ́РХАННЯ, я, с. Дія за знач. пи́рхати. Він купався, зайшовши по груди у річку, і, поринаючи й надовго зникаючи під водою, а то виринаючи знов з пирханням та кректанням, невдоволено кричав до тих, що були на березі (О.  Словник української мови у 20 томах