писклятко
ПИСКЛЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до пискля́.
Бідна жінка радо йшла в мамки, хоч їй жаль було лишати на чужі руки своє мале писклятко, але що було робити (Кобр., Вибр., 1954, 86);
Високий, худорлявий, небритий, з гострими рисами обличчя, довгою шиєю і гострим вигнутим кадиком, Романик нагадував Олі неопірене хижацьке писклятко (Вільде, Сестри.., 1958, 465).
Словник української мови (СУМ-11)