питаючий
ПИТА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до пита́ти;
// У знач. прикм.
Він усе їхав та співав.. Об тім самім співалося у його сумуючій, питаючій пісні (Вовчок, І, 1955, 349);
Ядзя глянула на нього таким питаючим і холодним поглядом, що лікаря мовби хто обілляв зимною водою (Кобр., Вибр., 1954, 94).
Словник української мови (СУМ-11)