питаючий
ПИТА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до пита́ти;
// У знач. прикм.
Він усе їхав та співав.. Об тім самім співалося у його сумуючій, питаючій пісні (Вовчок, І, 1955, 349);
Ядзя глянула на нього таким питаючим і холодним поглядом, що лікаря мовби хто обілляв зимною водою (Кобр., Вибр., 1954, 94).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- питаючий — ПИТА́ЮЧИЙ, а, е, заст. Який виражає запитання. Він усе їхав та співав .. Об тім самім співалося у його сумуючій, питаючій пісні (Марко Вовчок); Ядзя глянула на нього таким питаючим і холодним поглядом, що лікаря мовби хто обілляв зимною водою (Н. Кобринська). Словник української мови у 20 томах