питво

ПИТВО́, а́, с.

1. Те, що п’ють; напій.

Примусила [Нюся] дівчину випити гарячого молока, розбовтаного з медом та маслом. З незвички питво Ганні не сподобалося (Коз., Сальвія, 1959, 225);

Для поповнення запасів питва [космонавтам] пропонується конденсація водяної пари атмосфери кабіни (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 5);

// Спеціально виготовлений напій для частування, запивання їжі і т. ін., звичайно хмільний.

Скоро вже стояла перед кожним гультяєм посудина і всі взяли до рук те вогнисте люциперове питво (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 359);

Подала почесний ріг Ханша юному Давді, Та трутизни у питво У медове налила (Перв., З глибини, 1956, 255);

// За народними повір’ями — трунок, яким намагаються привернути кохання, причарувати кого-небудь.

Залишила Віра бабі карбованці, напувала Прохора отим питвом чарівним, потай підмішуючи його в страви (Шиян, Баланда, 1957, 177).

2. Те саме, що пиття́ 1.

Прокіп наче ніч темна ходить, і вже тоді .. ні питва, ні до розмови (Вовчок, Вибр., 1946, 137);

Жив [Жеребило] ще за рахунок тих колишніх запасів жиру, що зібрався в його великім і могутнім колись тілі внаслідок багаторічного їдва [їдла] й питва, в якому не знав міри (Загреб., День.., 1964, 23).