питво

ПИТВО́, а́, с.

1. Те, що п'ють; напій.

Примусила [Нюся] дівчину випити гарячого молока, розбовтаного з медом та маслом. З незвички питво Ганні не сподобалося (В. Козаченко);

Величезний список питва та наїдків вона склала вкупі з трьома своїми родичками, що й мали допомогти їй у радісному клопоті (В. Підмогильний);

Для поповнення запасів питва [космонавтам] пропонується конденсація водяної пари атмосфери кабіни (з наук. літ.);

// Спеціально виготовлений напій для частування, запивання їжі і т. ін., звичайно хмільний.

Скоро вже стояла перед кожним гультяєм посудина і всі взяли до рук те вогнисте люциперове питво (О. Ільченко);

Жінки одна за одною пригублювали питво й кривилися, втираючи губи краєчками платків (П. Гуріненко);

Подала почесний ріг Ханша юному Давді, Та трутизни у питво У медове налила (Л. Первомайський);

// За народними повір'ями – трунок, яким намагаються привернути кохання, причарувати кого-небудь.

Залишила Віра бабі карбованці, напувала Прохора отим питвом чарівним, потай підмішуючи його в страви (А. Шиян).

2. Те саме, що пиття́ 1.

Прокіп наче ніч темна ходить, і вже тоді .. ні питва, ні до розмови (Марко Вовчок);

Жив [Жеребило] ще за рахунок тих колишніх запасів жиру, що зібрався в його великім і могутнім колись тілі внаслідок багаторічного їдва [їдла] й питва, в якому не знав міри (П. Загребельний).