1. Словник української мови у 20 томах

питаючий

ПИТА́ЮЧИЙ, а, е, заст.

Який виражає запитання.

Він усе їхав та співав .. Об тім самім співалося у його сумуючій, питаючій пісні (Марко Вовчок);

Ядзя глянула на нього таким питаючим і холодним поглядом, що лікаря мовби хто обілляв зимною водою (Н. Кобринська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. питаючий — ПИТА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до пита́ти; // У знач. прикм. Він усе їхав та співав.. Об тім самім співалося у його сумуючій, питаючій пісні (Вовчок, І, 1955, 349); Ядзя глянула на нього таким питаючим і холодним поглядом... Словник української мови в 11 томах