1. Словник української мови в 11 томах

питатися

ПИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.

1. кого — чого, про кого — що, розм. за кого — що, також без додатка. Те саме, що пита́ти 1-3.

Питаються люди — який в мене милий. Який? Розказати не вмію (Дн. Чайка, Тв., 1960, 236);

Мати вже ніби й забула, що питалася — і не жде відповіді (Головко, II, 1957, 362);

— Знаю, що усюди будуть питатись про вашу жінку: відкіля вона і хто така є? (Кв.-Осн., II, 1956, 338);

Сердечно Вам дякую, що питаєтеся за мою маму. Вона хвора (Стеф., III, 1954, 153);

Ось вона в бібліотеці. Не питаючись книжки, сіла вона край стола (Л. Укр., III, 1952, 531);

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь (Тич., II, 1957, 161);

// Намагатися довідатися про що-небудь (поглядом, рухами і т. ін.).

Мати стара потурбувалася, чи не хворість яка викидається.. Вірна дружина очима любими питалася його (Вовчок, І, 1955, 355).

Пита́тися на здоро́в’я див. здоро́в’я.

2. кого — чого, у кого. Звертатися до кого-небудь за дозволом, згодою і т. ін. зробити щось.

На людськім полі ростуть панські дуби. Мужик іде та й рубає, нікого не питаючись, наче своє (Коцюб., І, 1955, 462);

— Ти повчи мені батька! Він знає, що робить! — в голосі Гната обізвалась пересторога. — Ви все знаєте. А в дівки ж згоди питалися? (Стельмах, І, 1962, 533);

З’являється звідкись Денис Блаженко і, браво клацнувши каблуками, питається дозволу гвардії старшого лейтенанта звернутись до нього (Гончар, III, 1959, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. питатися — “Спорудили вони такий великий будинок, а питається – для кого, хто в нім жити буде?” – читаємо в газеті, й одразу впадає в око слово питається, недоречне тут у такій формі, ніби автор статті буквалістично переклав російську фразу “а спрашивается... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. питатися — пита́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. питатися — див. питати Словник синонімів Вусика
  4. питатися — -аюся, -аєшся, недок. 1》 кого – чого, про кого – що, розм. за кого – що, також без додатка. Те саме, що питати 1-3). || Намагатися довідатися про що-небудь (поглядом, рухами і т. ін.). 2》 Кого – чого, у кого. Звертатися до кого-небудь за дозволом, згодою і т. ін. зробити щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. питатися — ПИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. кого – чого, про кого – що, розм. за кого – що, також без дод. Те саме, що пита́ти 1–3. Питаються люди – який в мене милий. Який?... Словник української мови у 20 томах
  6. питатися — пита́тися чужо́го ро́зуму. Звертатися до кого-небудь за настановою, порадою. Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся (Укр.. присл..). Фразеологічний словник української мови
  7. питатися — ЗАПИ́ТУВАТИ (звертатися до когось з питанням), ПИТА́ТИ, ПИТА́ТИСЯ розм., ЗАПИ́ТУВАТИСЯ розм. — Док.: запита́ти, спита́ти, спита́тися, поспита́тися, запита́тися. — Іще якась надзвичайна сенсація? — підозріливо запитує Стадницький (М. Словник синонімів української мови
  8. питатися — Пита́тися, -та́юся, -єшся гл. = питати. Питався чорт баби: що о Бозі люде говорять? Ном. № 198. Словник української мови Грінченка