питися

ПИ́ТИСЯ, п’є́ться, недок., безос.

1. Мати бажання, схильність пити (які-небудь напої).

Де їсться смачно, там і п’ється, Од земляків я так чував (Котл., І, 1952, 205);

— Риба без води, а чоловік без землі гине, — увернув Кулик по-письменному. — Егеж, еге… А коли так, пий, поки п’ється, гуляй, поки гуляється! (Мирний, І, 1949, 258);

В обох містах, угорському і австрійському, грали циганські оркестри, сяяли вікна кафе і ресторанів, там співалося і пилося (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 300).

◊ Не до те́бе п’є́ться — не до тебе звертаються.

— Чого ж ти мовчиш, неначе не до тебе п’ється? — говорила Навроцька до мужа. — Бо таки не до мене.. — обізвався Навроцький (Н.-Лев., V, 1966, 305).

2. Пас. до пи́ти.

Ой не п’ється горілочка, Не п’ються й меди (Шевч., II, 1953, 125).

Значення в інших словниках

1. питися — пи́тися 1 дієслово недоконаного виду мати бажання, схильність пити безос. пи́тися 2 дієслово недоконаного виду пас. до пи́ти  Орфографічний словник української мови
2. питися — п'ється, недок., безос. 1》 Мати бажання, схильність пити (які-небудь напої). 2》 Пас. до пити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. питися — ПИ́ТИСЯ, п'є́ться, недок., безос. 1. Мати бажання, схильність пити (які-небудь напої). Де їсться смачно, там і п'ється, Од земляків я так чував (І. Котляревський); – Риба без води, а чоловік без землі гине, – увернув Кулик по-письменному. – Егеж, еге...  Словник української мови у 20 томах
4. питися — Пи́тися, п'юся, п'єшся гл. Питься. Горілка не п'ється. Чуб. V. 420. не до тебе пилося. Не къ тебѣ обращались, не о тебѣ рѣчь. Ном. № 9581.  Словник української мови Грінченка