питимий

ПИТИ́МИЙ, а, е, заст. Рідний; питомий.

Бачу, що мені недобре тут буде! Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась? (Вовчок, І, 1955, 15);

Не вмирав дідусь той, хоч і нудив світом, бо судила доля, що умре тоді лиш, коли край питимий він побачить вільним, дужим та щасливим (Дн. Чайка, Тв., 1960, 177).

Значення в інших словниках

1. питимий — пити́мий прикметник рідний; питомий арх.  Орфографічний словник української мови
2. питимий — -а, -е, заст. Те саме, що питомий II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. питимий — Пити́мий і пито́мий, -ма, -ме  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. питимий — ПИТИ́МИЙ, а, е, заст. Рідний; питомий. Бачу, що мені недобре тут буде! Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась?...  Словник української мови у 20 томах
5. питимий — РІ́ДНИЙ (який має кровну спорідненість з кимсь), КРО́ВНИЙ, КРЕ́ВНИЙ розм., РОДИ́МИЙ розм.; ПИТИ́МИЙ заст.; ЄДИНОУТРО́БНИЙ книжн. (народжений тією ж матір'ю); ЄДИНОКРО́ВНИЙ, ОДНОКРО́ВНИЙ (тільки по батькові). А хто ж мою головоньку Без тебе сховає?...  Словник синонімів української мови
6. питимий — Питимий, -а, -е 1) Родимый. Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась. МВ. І. 25. 2) = питний. питиме й їдиме. Напитки и пища. Гуляли вони, пили, їли усе добре, да й пошли собі назад, покидавши усе, що позоставалось: і питиме, і їдиме. Рудч. Ск. II. 157.  Словник української мови Грінченка