питимий
Питимий, -а, -е
1) Родимый. Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась. МВ. І. 25.
2) = питний. питиме й їдиме. Напитки и пища. Гуляли вони, пили, їли усе добре, да й пошли собі назад, покидавши усе, що позоставалось: і питиме, і їдиме. Рудч. Ск. II. 157.
Словник української мови Грінченка