плазувати
ПЛАЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Пересуватися по поверхні всім тілом або на коротких ніжках (про плазунів, комах і т. ін.).
Риба тріпалась, підскакувала на траві; раки плазували й ляскали шийками (Н.-Лев., І, 1956, 416);
Берег Сугаклею заселяли жаби, ящірки й різне гаддя, якому довго доводилось плазувати вниз, щоб добутися до води (Ю. Янов., II, 1954, 155);
*Образно. Сірим змієм плазує шлях з гори в долину (Мирний, IV, 1955, 310);
// Переміщуватися по поверхні, припадаючи до неї тілом і торкаючись її руками й ногами (про людей).
Він буде плазувати, чіплятиметься не тільки руками й ногами, а й зубами навіть, а таки вилізе з цих мочарів (Коцюб., І, 1955, 367);
Позаду з важким сопінням плазували один за одним бійці, тягнучи ящики за собою (Гончар, III, 1959, 49).
Плазува́ти на колі́нах (навко́лішках, рідше навко́люшках) — переміщуватися, спираючись на коліна;
Плазува́ти на рука́х — переміщуватися, спираючись на руки.
По кінському щавлі, в порічкових кущах Він продирається, як очеретом птах, Плазує на руках, — і в лопусі широкім То скаче, то повзе, то чудно лізе боком (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 91).
2. перен. По-рабському схилятися перед ким-, чим-небудь, догоджати комусь, принижуватися, вислужуватися перед кимсь.
Шевченко всією душею ненавидів тих, хто плазував перед мертвим ідеалістичним мистецтвом Заходу (Корн., Разом із життям, 1950, 107);
Гнувсь глитаяка, викручувавсь, плазував, та однаково — зламали (Кучер, Дорога.., 1958, 10).
Плазува́ти в нога́х чиїх, у кого — ставати на коліна, прохаючи, благаючи кого-небудь про щось.
[Добридень:] Розкажете, сестрице, солдатам, що нечисті покидьки оті плазували у ногах громади, вимолюючи собі прощення… (Вол., Зол. артезіани, 1949, 59).
Словник української мови (СУМ-11)