плазувати
ПЛАЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Пересуватися по поверхні всім тілом або на коротких ніжках (про плазунів, комах і т. ін.).
Риба тріпалась, підскакувала на траві; раки плазували й ляскали шийками (І. Нечуй-Левицький);
Берег Сугаклею заселяли жаби, ящірки й різне гаддя, якому довго доводилось плазувати вниз, щоб добутися до води (Ю. Яновський);
* Образно. Сірим змієм плазує шлях з гори в долину (Панас Мирний);
// Переміщуватися по поверхні, припадаючи до неї тілом і торкаючись її руками й ногами (про людей).
Він буде плазувати, чіплятиметься не тільки руками й ногами, а й зубами навіть, а таки вилізе з цих мочарів (М. Коцюбинський);
Позаду з важким сопінням плазували один за одним бійці, тягнучи ящики за собою (О. Гончар).
2. перен. По-рабському схилятися перед ким-, чим-небудь, догоджати комусь, принижуватися, вислужуватися перед кимсь.
Гнувсь глитаяка, викручувавсь, плазував, та однаково – зламали (В. Кучер).
(1) Плазува́ти в нога́х чиїх, у кого – ставати на коліна, прохаючи, благаючи кого-небудь про щось.
[Добридень:] Розкажете, сестрице, солдатам, що нечисті покидьки оті плазували у ногах громади, вимолюючи собі прощення... (І. Волошин);
(2) Плазува́ти на колі́нах (навко́лішках, рідше навко́люшках) – переміщуватися, спираючись на коліна;
(3) Плазува́ти на рука́х – переміщуватися, спираючись на руки.
По кінському щавлі, в порічкових кущах Він продирається, як очеретом птах, Плазує на руках, – і в лопусі широкім То скаче, то повзе, то чудно лізе боком (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
Словник української мови (СУМ-20)