плакальник

ПЛА́КАЛЬНИК, а, ч., заст. Той, хто оплакує мерців (перев. в обряді поховання).

Значення в інших словниках

1. плакальник — пла́кальник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. плакальник — -а, ч. Той, хто оплакує мерців (перев. в обряді поховання).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плакальник — ПЛА́КАЛЬНИК, а, ч., заст. Той, хто оплакує мерців (перев. в обряді поховання).  Словник української мови у 20 томах