плантатор

ПЛАНТА́ТОР, а, ч. Власник плантації (у 1 знач.);

// Будь-який визискувач.

Чи ми, немов невільники, під ляскіт канчука, На втіху злим плантаторам ударим тропака? (Л. Укр., І, 1951, 267).

Значення в інших словниках

1. плантатор — планта́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. плантатор — -а, ч. Власник плантації (у 1 знач.). || Будь-який визискувач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плантатор — ПЛАНТА́ТОР, а, ч. Власник плантації (у 1 знач.); // Будь-який визискувач. Чи ми, немов невільники, під ляскіт канчука, На втіху злим плантаторам ударим тропака? (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах