плантатор
ПЛАНТА́ТОР, а, ч. Власник плантації (у 1 знач.);
// Будь-який визискувач.
Чи ми, немов невільники, під ляскіт канчука, На втіху злим плантаторам ударим тропака? (Л. Укр., І, 1951, 267).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- плантатор — планта́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- плантатор — -а, ч. Власник плантації (у 1 знач.). || Будь-який визискувач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плантатор — ПЛАНТА́ТОР, а, ч. Власник плантації (у 1 знач.); // Будь-який визискувач. Чи ми, немов невільники, під ляскіт канчука, На втіху злим плантаторам ударим тропака? (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах