планувальник
ПЛАНУВА́ЛЬНИК¹, а, ч. Фахівець із планування ( див. планува́ння¹); той, хто займається плануванням.
ПЛАНУВА́ЛЬНИК², а, ч. Механічне знаряддя для вирівнювання поверхні грунту (поливних, зрошуваних ділянок і т. ін.).
Перед останньою культивацією поверхню грунту вирівнюють тракторним планувальником (Колг. енц., II, 1956, 401).
Словник української мови (СУМ-11)