плафон
ПЛАФО́Н, а, ч.
1. Стеля, оздоблена живописом, ліпленням або мозаїкою, а також стеля взагалі.
Автори проекту.. прийняли правильне рішення — збільшити зорову висоту залу з допомогою відповідного розпису плафона (Архіт. і буд., 1, 1955, 7);
// Живопис, ліплення або мозаїка, якими оздоблено стелю.
Мав плафон відобразити славу, трударів Дніпра апофеоз (Шер., Дружбою.., 1954, 98).
2. Абажур у формі півкулі, зрізаного конуса і т. ін. для ламп.
Під стелею — красива люстра з матовими плафонами (Ткач, Арена, 1960, 29);
// Електрична лампа разом з таким абажуром.
Кабіна вантажного або кузов легкового автомобіля освітлюються плафонами. Плафон складається з корпуса, патрона з лампочкою, ободка і матового скла (Підручник шофера.., 1960, 176).
Словник української мови (СУМ-11)