плафон
ПЛАФО́Н, а, ч.
1. Стеля, оздоблена живописом, ліпленням або мозаїкою, а також стеля взагалі.
Автори проекту .. прийняли правильне рішення – збільшити зорову висоту залу з допомогою відповідного розпису плафона (з наук. літ.);
// Живопис, ліплення або мозаїка, якими оздоблено стелю.
Мав плафон відобразити славу, трударів Дніпра апофеоз (М. Шеремет).
2. Абажур у формі півкулі, зрізаного конуса і т. ін. для ламп.
Під стелею – красива люстра з матовими плафонами (Д. Ткач);
// Електрична лампа разом з таким абажуром.
Кабіна вантажного або кузов легкового автомобіля освітлюються плафонами. Плафон складається з корпуса, патрона з лампочкою, ободка і матового скла (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)